 Захист прав та свобод працівників органів внутрішніх справ є прямою передумовою ефективності їхньої діяльності із захисту прав громадян. Цей взаємозв’язок підтверджений результатами моніторингів і спеціального дослідження, проведеного МВС України спільно з Харківським інститутом соціальних досліджень. Зазначене питання залишається актуальним і сьогодні. Так міністр внутрішніх справ А.В. Могильов в інтерв’ю кореспонденту газети „Комерсант-України” розповів, що міліціонери катують затриманих для того, аби покращити показники розслідування злочинів. Вони не вмотивовані якісно працювати, бо отримують мінімальні зарплати.
23 жовтня 2011 р. на відеоконференції в Будинку уряду Могильов наголосив, що реформування системи МВС – це головне завдання, яке наразі стоїть перед міністерством, аби зробити правоохоронне відомство європейського зразку, де працівник ОВС буде виконувати функцію захисника народу. За словами міністра, наряду з вищезазначеною метою міліція чітко розуміє й шляхи її досягнення, а саме: скорочення чисельності міліції, скасування невластивих для неї функцій, внесення змін до законодавчої бази (зокрема в Кримінально-процесуальний Кодекс України), зменшення внутрішнього та зовнішнього документообігу, структурна перебудова.
Разом з тим нинішні реформи, що проводяться в системі МВС, голова Профспілки атестованих працівників міліції А.С. Онищук назвав кулуарними та підкилимними. При цьому найгіршим є те, що ніхто з експертів не розуміє, куди МВС рухається і що розраховує отримати в результаті такого реформування.
В питаннях реформування МВС, на думку представників громадськості, усі програли найголовніше – час, хоча було втрачено не лише час, але й суспільну довіру. До цього слід додати, що без розуміння державними інститутами проблем в системі МВС розмови про реформи залишаться популістськими деклараціями, які український народ періодично чує. Вирішення переважної більшості проблем МВС залежить саме від Верховної Ради та Уряду України, які відкладали їх у «довгий ящик» і тому несуть відповідальність за той негатив, що звів довіру суспільства до міліції до критичної відмітки.
Досить показовими у цьому плані є результати опитування, проведеного Центром Разумкова, згідно якого 57% громадян України не підтримують діяльність міліції. За 5-бальною шкалою робота міліції з профілактики порушень правил дорожнього руху була оцінена громадянами різних регіонів у 2, 88 бала; охорона і забезпечення громадського порядку – у 2, 75 бала; забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод – у 2, 62 бала; запобігання правопорушенням та їх припинення – у 2, 58 бала; боротьба з вуличною злочинністю – у 2, 55 бала; розкриття кримінальних злочинів – у 2, 53 бала. Найнижче громадяни оцінили роботу міліції у сфері боротьби з хабарництвом, корупцією в органах влади, інших державних структурах - середня оцінка склала 2, 18 бала. Роботу міліції свого міста (у сільській місцевості − району) в цілому громадяни оцінили в середньому у 2, 72 бала.
Протягом останнього року за допомогою до міліції звертався кожен дев’ятий респондент (10, 9%), але вчасно і в повному обсязі допомогу отримали лише чверть (24, 0%) із тих, хто звертався за допомогою. 30, 6% тих, хто звертався за допомогою, отримали її не вчасно або не в повному обсязі, а відносна більшість (43, 4%) – не отримала взагалі. 1, 9% тих, хто звертався за допомогою, не змогли оцінити рівень цієї допомоги. Загалом громадяни усе частіше сприймають міліцію як фактор небезпеки, а не як фактор захисту. Так, у ситуації, коли б респондент вночі, на порожній вулиці побачив міліціонера, майже третина опитаних (31, 2%) сприйняли б його як фактор небезпеки і лише 20, 7% оцінили б це як гарантію безпеки. (http://www.unian.net/ukr/news/news-467619.html)
З іншого боку, довіра до влади тих, хто служить в системі органів внутрішніх справ, не перевищує 3%, а 70% працівників міліції владі взагалі не довіряють. Це вкрай небезпечні сигнали, які зумовлені хибною політикою держави стосовно МВС та його персоналу (OtherSide.com.ua, 22.09.2011, 09:35). Коментуючи факт збільшення фінансування МВС, народний депутат України Г. Москаль зауважив, що працівники міліції не будуть захищати владу за нинішню зарплату. «Нечисленний мітинг афганців, чорнобильців, дітей війни, пенсіонерів МВС, СБУ, військовослужбовців показав, що міліція буде деморалізована, і фактично була на боці мітингувальників. Не чинила ніякого опору щодо прориву мітингувальників до Верховної Ради. Тому, що закон зачіпає і їхні інтереси, скасовує їм всі пільги, які вони мали за Законом України «Про міліцію». І фактично вони були солідарні з мітингувальниками», - запевнив політик. Тому, переконаний Г. Москаль, яке б не було фінансування силових структур, але за 1400 гривень, які отримують працівники «Беркута», патрульної служби, вони владу захищати не будуть при будь-якому технічному оснащенні. «Це вчора було показано перший раз - що міліція стоїть на боці протестуючих», - підкреслив парламентарій.
Недотримання прав працівників ОВС з боку держави закономірно викликало створення 17 листопада 2011 р. Координаційної ради, яка має намір втілювати оперативні та стратегічні заходи по захисту соціальних прав працівників силових структур та визначати формат участі ветеранів силових структур у акціях протесту. “До Координаційної ради увійшли організації, які опікуються соціальним захистом працівників силових органів. Її завданням є усунення дискримінації працівників силових відомств - Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства з надзвичайних ситуацій - у питаннях розмірів їхнього грошового забезпечення", - йдеться в повідомленні. Крім того, наголошують організатори Ради, другою проблемою є зволікання з питанням будівництва житла більше ніж для 45 тисяч офіцерів, які ще несуть службу в армії, так і для офіцерів, які, відслуживши 20-25 років, йдуть на пенсію. Третьою проблемою є величезні борги держави із пенсійних виплат, надбавок до пенсій та інших доплат і виплат чорнобильцям, дітям війни, населенню, яке проживає на радіоактивно забруднених територіях. Йдеться, насамперед, про зменшення розмірів соціальних виплат 16 категоріям пільговиків у проекті Держбюджету-2012 та про законопроект Кабміну №9400, який скасовує негайне нарахування і сплату у повному обсязі боргів з пенсій для всіх категорій пенсіонерів, а також надбавок до них та відповідних компенсацій.
Перша акція протесту працівників і ветеранів силових структур була запланована на 6 грудня.
Саме ставлення держави в останні 10 років призвело до руйнації системи ОВС, її позитивних цінностей та моральних засад. Фахівці зреагували на таку політику масовими звільненнями, а керівники середньої та вищої ланки потрапили під вплив політиків, які вели між собою перманентну боротьбу за вплив на призначення «своїх людей». Як результат, за роки незалежності було звільнено понад 300 перших керівників обласного рівня, в тому числі 17 керівників ГУМВС у Львівській області, 15 – у АР Крим, 13 – у м. Києві. Фактично керівний склад увесь цей час виконував роль так званих кризових менеджерів, які за 1-1, 5 роки перебування на посаді мали виконати практично нездійснену місію - ліквідувати негативні тенденції минулих років та якимось чином показати позитивні здобутки у сфері правопорядку.
Зміна більшості особового складу мала таку ж стрімку динаміку. За останні десять років з органів внутрішніх справ України звільнилося майже 200 тисяч працівників, тобто відбулося 100% оновлення лав правоохоронців. Якщо до цього додати той факт, що інститут наставництва та кураторства вже багато років практично не працює, то стає зрозумілим, чому кожна нова генерація міліціонерів усе менше орієнтується на цінності, викладені у Етичному кодексі працівника ОВС. Саме тому сьогодні про проблему відсутності професіоналізму в системі МВС не говорить хіба що лінивий.
І одночасно майже усі експерти відзначають гротескність ситуацій, коли за проведення спецоперацій за своїми функціональними обов’язками відповідає 32-річний бізнесмен Д. Ворона, призначений на посаду заступника міністра без досвіду роботи в ОВС, а безпосереднє виконання операції із затримання озброєних злочинців коментує керівник одеської міліції, зодягнутий в костюм від «Бріоні», сорочку від «Каваллі» і краватку від «Стефано Річчі». Зарплата у 1400 грн. тих міліціонерів, які загинули та були поранені у горезвісній одеській спецоперації 30 вересня 2011 р., красномовно вказує, наскільки далеко від особового складу за своїми статками та життєвою філософією знаходяться сучасні керівники ОВС.
Одним з результатів такої некомпетентної внутрішньої політики є прогресуюча злочинність серед працівників ОВС.
Так, станом на 01.10.2011 р. у проваджені органів прокуратури знаходилося 1797 кримінальних справ, порушених стосовно 1839 працівників ОВС (за 9 міс. 2010 року – 1817 справ стосовно 1724 працівників). З них лише у 2011 році було порушено 523 кримінальні справи, в тому числі: за ст.365 (перевищення влади або службових повноважень) – 64; за ст.364 (зловживання владою або службовим становищем) - 46; ст.296 (хуліганство) – 10; за ст.127 (катування) -5; за ст.122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) - 5; за ст.115 (умисне вбивство) – 5; за ст.121 (умисне тяжке тілесне ушкодження) - 3; за ст.146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини) – 2; за ст.371 (завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою) - 1.
У 2011 році найбільше кримінальних справ було порушено відносно працівників органів внутрішніх справ м. Києва та Харківської області – по 16, Дніпропетровської та Донецької – по 15, Автономної Республіки Крим та Львівської області – по 9, Луганської – 8, Закарпатської та Сумської областей – по 7.
Найбільш незадовільний стан з дотримання законності має місце в службі дільничних інспекторів міліції, з працівників якої засуджено 66 осіб, карного розшуку – 47, ДАІ – 43, слідства – 30, ОГП – 28, ДБНОН – 22 особи.
Переважну більшість злочинних проявів складають злочини у сфері службової діяльності, за які було засуджено 242 працівників ОВС, у тому числі за хабарництво – 79, перевищення влади – 58, службове підроблення – 58, зловживання владою – 33, службову недбалість – 14. Крім того, за злочини, пов’язані із вчиненням ДТП, було засуджено 14 працівників ОВС.
Проте протягом 2011 року МВС України зробило основний акцент не на розробку нової концепції розвитку ОВС та еволюцію міліції в поліцію, не на впорядкування системи управління, а на традиційне скорочення особового складу з одночасною спробою збільшити власний бюджет. В результаті тривалих масових звільнень міністр А.В.Могильов запевнив на парламентських слуханнях 2011 р., що сьогодні завдання міліції виконують вже 182 тис. правоохоронців. Тобто на 100 тис. населення припадає 393 працівники органів внутрішніх справ, а отже, кількість працівників міліції в Україні майже зрівнялася з кількістю поліцейських у країнах розвиненої демократії.
Насправді справи виглядають дещо не так. У законі "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" загальна чисельність кадрів МВС (за винятком внутрішніх військ) встановлена, як 324, 4 тис. осіб. Сюди входить і "Беркут" - структурно цей підрозділ складається із двох полків, шести окремих батальйонів і 19 рот, загальною кількістю понад 3, 25 тис. осіб. У кожній області при Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю МВС створено спецпідрозділ “Сокіл” - від 10 до 50 силовиків залежно від регіону. В кожній області створені спецпідрозділи «Грифон». Крім того, до підпорядкування Міністерства віднесено внутрішні війська, загальною чисельністю 33, 3 тис. осіб. Тому базою обрахунку мають бути не 182 тис., а понад 357 тис. правоохоронців. І в цьому обрахунку порівняння з "країнами розвиненої демократії" є зовсім недоречним.
Втім, в одному міністр таки мав рацію - з цих 357 тис. осіб лише половина виконує функції, властиві саме міліції. Що й казати, коли вже після реформування в центральному апараті МВС нараховується немало-небагато 2653 працівників. І таке перевантаження штатів "апаратчиків" існує не лише в Києві, а й у територіальних управліннях. Тим часом, одному дільничному інспектору в середньому припадає 3 тис. мешканців міста або 2, 2 тис. жителів сільської місцевості.
Намагаючись вирішити проблему реформування ОВС за рахунок скорочення штатів і зберігаючи при цьому загальну неефективну модель використання людських ресурсів, МВС лобіювало збільшення бюджету на 2012 рік ще на 570 млн. грн., що зостається незрозумілим для українських платників податків.
В той же час для громадян України цілком зрозуміло, що для реальних реформ системи МВС потрібні нові правила гри, зрозумілі як для тих, хто працює в системі ОВС, так і для суспільства. Якісні зміни мають випереджувати реформи, інакше негатив буде тягнути назад, а ми з реформами ходитимемо по замкнутому колу. Курс України на розбудову правової демократичної держави вимагає докорінної зміни призначення принципів та пріоритетів у діяльності органів внутрішніх справ, тому для реального реформування системи МВС необхідно прискорити прийняття Закону України „Про поліцію”. Новий закон має усунути низку негативних явищу діяльності української правоохоронної системи, максимально посилити громадський контроль за діяльністю ОВС, забезпечити дотримання прав громадян, а також підняти соціальну складову у діяльності міліції. Важливою умовою вдалих реформ є фактор відкритості перед суспільством. Якщо реформи спрямовані на забезпечення високих стандартів дотримання прав громадян, то для цього потрібна як професійна, так і широка суспільна дискусія, якої, на жаль, немає. Законодавство, яке врегульовує діяльність органів внутрішніх справ, має бути зрозумілим для громадян, тому забезпечення громадської експертизи при розробці нових нормативних актів є вкрай необхідною умовою.
Поки ж реформування здійснюється у такий спосіб, яким він є зараз – непрозорим, непрофесійним та хаотичним – працівники ОВС, поруч з іншими категоріями громадян, зостаються заручниками соціальної та правової незахищеності.
Так, права діючих працівників та пенсіонерів ОВС були порушені прийняттям Закону України про зміни в пенсійному законодавстві та Постанови КМУ від 20.07.2011 р. № 780 щодо скасування пільгової вислуги років окремим категоріям працівників органів внутрішніх справ. До цього моменту порушення прав працівників міліції також мали системний характер, оскільки Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою на сьогодні ігноруються та не виконуються більше півдесятка рішень Конституційного Суду України щодо протизаконного позбавлення працівників міліції соціального пакету.
Наприклад, Постановою Кабінету Міністрів від 12.05.2007 р. №707 «Про затвердження порядку та умов виплати одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), або інвалідності працівника міліції» міліціонерів позбавлено державного страхування, звужено виплати, пов’язані із загибеллю при виконанні службових обов’язків. Скажімо, життя двох працівників міліції, що загинули при затриманні озброєних злочинців на Одещині, держава оцінила – одного в 95 тисяч гривень, другого - у 80 тисяч гривень.
Те ж саме можна сказати і про наказ МВС від 23.03.2010 №90 „Про стан дисципліни й законності в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покращання”, який передбачає, що за результатами службових розслідувань за фактами вчинення злочинів, корупційних дій, незаконного застосування табельної вогнепальної зброї або її втрати, дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками щодо винних працівників має вирішуватися питання про звільнення з органів внутрішніх справ, щодо їх безпосередніх керівників – звільнення з посад, а до їх прямих начальників - ужиття найсуворіших заходів дисциплінарного впливу. Наочним прикладом порушень прав працівників в результаті застосування цього наказу є звільнення в 2011 році 69 працівників ГУМВС України в м. Києві за порушення службової дисципліни, 18 з яких відразу звернулись з позовами в суд про поновлення на службі, а 9 таких позовів вже задоволено судами.
Зазначене дозволяє стверджувати, що держава фактично зняла з себе зобов’язання щодо соціального захисту працівників міліції. На тлі постійних обіцянок керівництва МВС про підвищення зарплат життєвий рівень працівника ОВС постійно знижується; сім’ї правоохоронців, виснажені побутовими негараздами, розпадаються; кваліфіковані працівники звільняються з ОВС у пошуках іншої роботи. Людей, які не можуть страйкувати та протестувати у разі порушення їхній соціальних і трудових прав, фактично зробили безправними заручниками реформувань.
Система оплати праці залишається недосконалою та складною для розуміння. Експерти ОВС давно виступають за спрощення “формули” зарплати до трьох складових: посадовий оклад, вислуга років, оклад за спеціальне звання, що повинно складати не менше 90% грошового утримання, і лише 10% має займати так зване преміювання. Грошова компенсація, виплати працівникам за роботу в нічний час, святкові дні та вихідні проводяться не в повному обсязі. В існуючій системі мотивації відсутні очікування щодо позитивних придбань, самореалізації працівника як особистості.
Вкоренилася невиправдана практика тривалості робочого дня понад 12 годин на добу, невикористання всіх вихідних днів у місяці для значної частини персоналу. Майже третина співробітників не відпочиває у вихідні дні. Вимагає поліпшення сімейний відпочинок, оздоровлення дітей. Незадовільним залишається навіть матеріально-технічне забезпечення для виконання службових обов’язків (форменний одяг, екіпіровка тощо).
Постійною проблемою лишається ризик зараження інфекційними захворюваннями, особливо для працівників, які працюють в місцях несвободи міліції, приймають участь в конвоюванні. Найпоширеніші із потенційних захворювань є туберкульоз, СНІД, гепатит С через нестворення відповідних санітарно-гігієнічних умов в місцях несення служби. В Україні, наприклад, лише в незначній кількості ІТТ є окремі приміщення, відведені для персоналу ІТТ і конвойних підрозділів. Так, із 17 ІТТ УМВС України у Волинській області такі приміщення є лише в 2. Ризик на захворювання доповнюється невиплатою надбавок за шкідливі умови праці працівникам ІТТ.
На сьогодні в органах внутрішніх справ жінки складають п‘яту частину всіх працюючих, однак серед тих, хто носить погони, жінок значно менше – 12%. Проблема у жінок виникає ще при спробі влаштуватися на роботу – під усіляким приводом жінкам відмовляють, особливо молодим, побоюючись, що ті згодом будуть одружуватися, народжувати і відповідно, брати відпустку по догляду за дитиною, на тривалий час залишивши службу. Тож трапляються випадки, коли при прийомі на роботу діють неписані правила-зобов‘язання: певний період не виходити заміж, не народжувати, не вступати на навчання до вузів, тощо. Та й режим, в якому доводиться працювати міліції, занадто складний для жінок – ненормований робочий день, коли іноді доводиться трудитися до 18 годин на добу, витримує не кожен. До того ж побутові, сімейні проблеми теж в основному лягають на жінок. Водночас, якщо чоловік і бажає допомогти дружині, в багатьох випадках законодавець цьому не сприяє, наприклад, для чоловіків, які мають дітей, не передбачений гнучкий графік роботи тощо.
8 вересня 2011 р. виповниться 6 років із дня прийняття Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Попри те, що закон багато в чому був і залишається декларативним, його прийняття дало поштовх роботі державних структур в цій сфері. Міністерство внутрішніх справ України є одним з основних суб’єктів реалізації гендерної політики в Україні. Для конкретизації та оптимізації цієї роботи в МВС до 2010 року діяла Програма гендерного розвитку органів внутрішніх справ України, спрямована на розбудову та утвердження гендерної рівності в ОВС шляхом здійснення комплексу заходів для розв’язання гендерних проблем у правоохоронних органах. На даний час в МВС України така програма не прийнята. А в розпорядженні № 2355-р «Про проведення експерименту з підготовки фахівців для Міністерства внутрішніх справ», в якому йде мова про «…проведення у 2011 році експерименту з організації набору осіб до вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ», фактично забороняється прийняття до вищих навчальних закладів системи МВС жінок та низки інших категорій, що є фактично прямим виявленням дискримінації. Це стало предметом позову Міжнародного Жіночого правозахисного центру «Ла Страда - Україна» до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним зазначеного розпорядження та його скасування.
Підводячи висновки викладеному, ми маємо констатувати, що ситуація вимагає докорінної зміни принципів та пріоритетів у діяльності органів внутрішніх справ, а для успішного проведення реформ необхідно вжити наступних заходів:
- Ініціювати створення Концепції реформування ОВС України та проекту Закону України “Про поліцію” шляхом широкого залучення експертів неурядових організацій до робочих та експертних груп, використання механізмів консультацій із громадськістю та на підставі проведених громадських експертиз основних напрямків діяльності МВС України.
- Забезпечити прийняття на службу в органи внутрішніх справ виключно на контрактній основі з визначенням персональної відповідальності за недотримання умов контракту і законів України.
- Запровадити спільно із інституціями громадського суспільства вивчення стану дотримання трудового законодавства у діяльності органів внутрішніх справ та його вплив на показники оперативно-службової діяльності. Результати взяти за основу для подальшого вдосконалення роботи із соціального захисту персоналу ОВС.
Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (Асоціація УМДПЛ)
|
